СЬОГОДНІ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 32 РІЧНИЦЯ ПЕРЕПОХОВАННЯ ВАСИЛЯ СТУСА

19.11.2021
рис

СЬОГОДНІ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 32 РІЧНИЦЯ  ПЕРЕПОХОВАННЯ ВАСИЛЯ СТУСА

18 листопада 1989 року Василь Стус, чиє ім'я стало символом не лише українського дисидентського руху, але і  боротьби та незламності за незалежність  України,  повернувся  на рідну землю,  але уже  у цинковій домовині.   Перепоховання великого поета та правозахисника  стало  після передчасної смерті в радянських таборах стало символом   початку нової доби становлення української державності.

Засуджений на 10 років примусових робіт і п'ять років заслання поет,  дисидент Василь Стус помер у ніч на 4 вересня 1985 року. Поховали його на табірному цвинтарі. 19  листопада 1989 року більше  30 тисяч людей вийшло на вулиці Києва провести в останню путь великих синів України Василя Стуса, Олексу Тихого, Юрія Литвина. За словами учасників та очевидців  тих подій це була перша  велика акція, де радянська влада не посміла трощити синьо-жовті прапори. З Софійської площи, із зупинкою для мітингу  біля  пам'ятника  Тарасу Шевченку, де виступили  з промовою В ячеслав Чорновіл, Левко Лукяненко та інші  провідники України пронесли  через все місто на руках до Байкового кладовища. Рух у місті перепинився. Люди стояли зі свічками по Володимирській. На могилах  Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина встановили однакові дубові хрести, а у  1993 році встановили три козацькі хрести. Велика шана, вдячність та пам'ять  про великих синів України залишиться в наших серцях. 

 

Як добре, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест,

що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верст,

що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

як в смерті обернуся до життя

своїм стражданням і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі

і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

Василь Стус