ПАМ’ЯТІ ВАСИЛЯ СТУСА

«Як добре те, що смерті не боюсь я  і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що вам, Богове, низько не клонюся  в передчутті недовідомих верств.

Що жив-любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям, як син, тобі доземно поклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі, і чесними сльозами обіллюсь.

Так хочеться пожити хоч годинку, коли моя розів'ється біда.

Хай прийдуть в гості Леся Українка, Франко, Шевченко і Сковорода.

Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі, уже не ремствуй, позирай у глиб,

у суще, що розпукнеться в грядуще  і ружею заквітне коло шиб.»

                                                                                                                     Василь Стус

6 січня 1938 року народився видатний український поет, дисидент, правозахисник, Герой України Василь Стус, який за звинуваченнями в  діяльності, спрямованій   проти радянського  тоталітарного режиму, за свою  яскраву творчість, ідеї відродження української ідентичності, української нації, української державності, був засуджений і позбавлений волі, кращі роки життя провів в таборі політв язнів СРСР, де і обірвалось його життя на 47 році.

Так і цього року, вже традиційно в січні в. о. ректора Володимир Казарін, викладачі, студенти Таврійського національного університету зібрались з нагоди 82 річниці з Дня народження видатного українця: декламували вірші Поета, обмінювались цікавими фактами з його життя та творчості, правозахисної діяльності. Адже  все життя, діяльність, творчість Василя Стуса стали прологом  незалежної, суверенної, демократичної  держави Україна.